Брак молодих, вмотивованих і талановитих педагогічних кадрів є однією з ключових проблем української школи

Одна з найбільших криз системи української освіти полягає у поступовому зменшенні кількості молодих і талановитих кадрів у школі.

Про це йшлося під час зустрічі та спілкування Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич із слухачами Літньої школи журналістики газети «День» 28 липня в редакції видання.

Під час зустрічі, журналісти ставили питання про статус учителя, реформи в освіті, особливості вступної кампанії 2016 року, методи боротьби з корупцією в навчальних закладах, а також про майбутнє системи ЗНО та можливі санкції для педагогічних працівників, які ведуть антидержавну агітацію.

«Сьогодні у нас йде вихолощення кадрів в освіті. Маю на увазі кадрів, захоплених своєю професією. Молоді люди, для яких професія вчителя природовідповідна, які мають до цього талант і бажання вчителювати, дуже часто не приходять у професію, оскільки вони розуміють наскільки вони потім будуть обмежені в ресурсах. Якщо ми дивимося на пріоритети, які собі вписують діти з хорошим результатом ЗНО під час вступної кампанії, то педагогіка у них десь наприкінці списку, як запасний майданчик. В нас немає притоку молодих цікавих кадрів в учительську професію. Таким чином професія старіє і ті, хто є кращими, хто зберігся і на великому ентузіазмі й любові досі вчителює, стають все старшими і старшими», – розповіла Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.

Міністр відзначила, що занепокоєна відсутністю уваги до вчителя зі сторони суспільства і політиків. На її думку, зараз ця увага здебільшого виражається в риториці.

«Час від часу, на 1 вересня, на день учителя і наприкінці навчального року чиновники починають говорити про те, що вчитель дуже важливий в суспільстві, цитувати Франка і решта фраз з формальної «оди вчителю». Але ця «ода» в лапках. Тому що ці слова ніяк не підтверджується зростанням зарплати вчителя та підвищенням його соціального становища. Сьогодні у вчителя драматично низька зарплата і ми, незважаючи на дуже скрутну соціально-економічну ситуацію в країні, все ж плануємо хоча б трохи у бюджеті 2017 підвищити тарифний розряд вчителя у тарифній сітці», – зауважила Лілія Гриневич.

Аналогічну позицію висловили журналісти, особливо виділивши необхідність відповідальної та системної промоції та адвокації соціальної ролі та соціальної підтримки вчителя засобами масової інформації.

«Скільки людей науки популярні сьогодні в Україні? Скільки медіа ресурсів, не формально для галочки, чи через те, що у них є з кимось угода, а щиро зацікавлені популяризувати людей знань, науки, взагалі людей освічених та висококласних? Це запитання найперше до телебачення. Зараз на телебаченні просто апартеід інтелектуальної людини. Наприклад, коли ви могли побачити розмову з хорошим вчителем на екрані телевізора? Але ж є такі вчителі, на яких тримається країна. Як свого часу німецьку націю створив німецький вчитель, так українську націю в радянський час втримав український вчитель. Саме завдяки їм, незважаючи на радянську систему, можна було залишитися українцем в радянській школі. Їм ми завдячуємо відновленням державності. Ми маємо це пам’ятати і підтримати українського вчителя в першу чергу гідною заробітною платнею», – підкреслила головний редактор газети «День» Лариса Івшина.

Лілія Гриневич також відзначила, що розбудовуючи авторитет вчителя і його суспільне визнання потрібно залучати батьків, владу та медіа. Влада має виконати свій фронт роботи – забезпечити вчителю гідний рівень оплати праці. Медіа свій фронт – розповісти про найкращих вчителів. Соціальний статус вчителя також базується на тому, як саме позиціонує себе вчитель і який рівень кваліфікації він має. Якщо ж батьки мають справу з недбалим ставленням вчителя до дітей, з ситуаціями коли дитина отримує моральні і психічні травми у школі, то вчитель втрачає свій авторитет в очах дитини і в очах батьків.

«Разом із тим в Україні є вчителі, які світяться і дійсно вміють дарувати радість пізнання дітям. Саме тому моє завдання, яке я бачу перед собою як перед міністром освіти і науки, зробити так, щоб ця радість пізнання була доступна кожній дитині в Україні і щоб вона не залежала тільки від того, що вдалося потрапити в кращу школу. Звичайно, це складний проект. Зважаючи що ми маємо 17,5 тисяч шкіл у яких працює близько 500 тис. вчителів, то проект на десятиліття, для здійснення якого потрібно ще й домовленість між політичними силами про наступність і безперервність реформи в освіті», – зазначила Міністр.

Лілія Гриневич відзначила, що дає про себе знати і проблема споживацького ставлення суспільства до вчителя. Що хотілося б відродити в ставленні до вчителя з пройдешніх часів, то це повагу родини до вчителя. Колись в нашому суспільстві було таке неписане правило – батьки в присутності дитини не мають права погано говорити про вчителя. Навіть якщо вчитель припустився помилки, батьки можуть піти з’ясувати ситуацію з учителем, але не допускати обговорення її з дитиною. На жаль це правило зараз не виконується.