Підводні камені отримання вищої освіти за рахунок державних коштів

Останнім часом деяким випускникам бюджетних відділень вузів почали приходити листи про стягнення вартості навчання.


Необхідно зазначити, що мова йде про фахівців, які здобули вищу освіту за рахунок державного бюджету та мали угоди про працевлаштування в державному секторі.

Деякі аспекти навчання за рахунок держави

У листах, що надсилаються випускникам, адміністраціями деяких вищих навчальних закладів, є посилання на постанову КМУ від 1996 року, відповідно до якої, випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом, мають відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Також листи містять посилання на Указ Президента України від 16.05.1996 р. за №77/96, який передбачає, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки.

Указ передбачає, що у разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Повідомлення про необхідність відшкодування вартості навчання

Зміст отриманих листів випускниками деяких харківських вищих навчальних закладів зводиться до наступного:

"...Повідомляємо Вам, що відповідно до Указу Президента України від 23.01.1996 № 77/96 та Постанови КМУ від 22.08.96" Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", випускники університету бюджетної форми навчання зобов'язані відпрацювати за місцем призначення не менше 3 років.

Але, порушуючи законодавчі норми та положення тристоронньої угоди, Ви не прибули за місцем призначення і зобов'язані відшкодувати до державного бюджету у встановленому порядку вартість навчання.

З огляду на це, документи про стягнення з Вас вартості навчання будуть передані до відповідного суду та на розгляд у Прокуратуру за місцем Вашої реєстрації..."

Зазначимо, що мова йде про фахівців, які навчалися за рахунок державних коштів на підставі тристоронньої угоди між навчальним закладом, студентом та державним підприємством.

Коментарі освітніх спеціалістів

У Міністерстві освіти і науки студентів заспокоюють, мовляв, вони мають повне право працювати там, де захочуть.

"У Конституції записано, що кожен має право на безкоштовну освіту без будь-яких застережень щодо подальших відпрацювань", – каже головний спеціаліст відділу моніторингу вищої осіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ольга Богініч.

"Крім того, ніде не прописані механізми повернення грошей колишніми студентами. Ми пишемо пояснювальні листи до вузів, які "воюють" зі студентами за відробіток. Після пояснень вони залишають їх у спокої", – говорить Богініч.

Схожої думки дотримується і екс-міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко. "Конституція дає кожному громадянину право отримати вищу освіту за рахунок держбюджету на конкурсній основі. Норми Конституції, основного закону – це норми прямої дії. Людина реалізує своє конституційне право на освіту і Конституція інших вимог до громадянина не виставляє", - заявив екс-міністр освіти.

Перші прецеденти судових рішень

Однак практична юридична площина даного питання виходить за рамки суджень освітніх фахівців.

Прокуратура одного з районів Полтавської області у 2010 році домоглася судового рішення про відшкодування коштів, витрачених на підготовку фахівця за державним замовленням з особи, яка мала направлення на працевлаштування до державної установи.

Відповідно до обставин справи, особа була направлена на навчання державною установою та навчалася за кошти держави в Національній Юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Необхідно зазначити, що студент відповідно до підписаної угоди взяв на себе зобов’язання прибути після закінчення академії на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, однак після закінчення навчання не прибув до установи-замовника і не працевлаштувався.

Стягнення на користь держави відшкодування вартості навчання за державним замовленням склало 55 000 грн.

Українське законодавство

Необхідно зазначити, що чинним Законом України "Про освіту" (ст.52) передбачений обов’язок випускників вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного бюджету, відпрацювати за направленням, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до п.8 "Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22 серпня 1996 року випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, мають відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

У пункті 14 цього ж порядку зазначено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням, випускник зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Отже, студентам та майбутнім вступникам необхідно мати на увазі, що у разі укладання тристоронньої угоди про підготовку фахівця за державним замовленням за схемою студент - навчальний заклад – роботодавець (в особі державного підприємства) майбутньому фахівцю необхідно буде виконати вимоги угоди та чинного законодавства.

У разі відмови випускника вищого навчального закладу, який здобув освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, від роботи за направленням, його можуть очікувати подібні позови з боку держави.

Необхідно також зазначити, що згаданий вище Указ Президента №77/96 максимально чітко передбачає механізм системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів.

Зокрема в ньому закладений принцип про те, що вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку спеціалістів за рахунок державних коштів за умови укладання угоди із студентами, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі не менше трирічного терміну.

Тим самим держава може реалізовувати базисний принцип державного замовлення, тобто замовляти ту кількість фахівців, які необхідні державній економіці на даному етапі економічного розвитку.

Однак українські реалії свідчать про те, що навчальні заклади сприймають державне замовлення, як необхідний механізм фінансування за рахунок держави, а суспільство як реалізацію конституційного права на безкоштовну освіту.

В результаті чого порушений баланс між реальними потребами економіки та кількістю фахівців, що отримують освіту та щороку поповнюють списки центрів зайнятості.