Група продовженого дня: залишитися чи додому?

Із початком навчального року батьки, зокрема учнів перших класів, замислюються, чи віддавати дитину до групи продовженого дня. З одного боку, мама може займатися домашніми справами або ж працювати і не хвилюватися за свого школяра, а з іншого – така група може виявитися марнуванням часу, бо учень замість того, щоб виконувати домашнє завдання, байдикуватиме і розважатиметься з однокласниками.

Для чого потрібна група продовженого дня?

В ідеалі група продовженого дня має навчити дитину самостійно працювати, закріплювати пройдений на уроці матеріал. Вчителі повинні створити комфортне середовище для підготовки учнів, давати можливість працювати індивідуально та в колективі. І, звісно, передбачається дозвілля. Грамотно організовані ігри сприятимуть запам’ятовуванню шкільної програми. Головне, щоб усього було достатньо – і науки, і розваги, без надмірностей.

Правильно організований розклад групи продовженого дня має приблизно такий вигляд: після уроків дитина обідає, далі годинку гуляє з однокласниками на шкільному подвір’ї, а потім береться за уроки. І після виконання домашнього завдання знову можна погратися.

Та група продовженого дня не означає, що вдома батькам більше не треба займатися з учнем. У школі дитина може виконати домашнє завдання з математики, письма або ж читання. Але вивчити вірш напам’ять школяреві доведеться з мамою і татом, так само як і намалювати малюнок або виконати завдання з іноземної мови.

Учнівський протест

Однак замість підготовки до наступного дня діти часто бешкетують  з однолітками. Навчання відходить на друге місце. Нерідко учні категорично відмовляються їсти в шкільній їдальні або ж витрачають кишенькові гроші на цукерки – для батьків таких дітей група продовженого дня, вочевидь, не підходить.

Відмовитись від групи батьки можуть і через побутові умови – приміром, у школи немає території, де дітки можуть гуляти. А залишати учня на цілий день у приміщенні не хочеться. З огляду на це, мамам і татусям слід добре подумати, перш ніж приймати рішення щодо групи продовженого дня. Тим паче, що існує альтернатива. Або ж наважитись на експеримент і на кілька днів походити на позакласні заняття.

Альтернативою групам продовженого дня є персональний вчитель у власному домі. Його можна найняти і не переживати, що дитина не поїсть, не погуляє чи не виконає домашнє завдання. Але тут важливо знайти того, кому ви довіряли б і хто порозумівся б із вашим сином чи донькою. Також така людина має добре орієнтуватися у шкільній програмі і вимогах до учнів. Ще бажана профільна педагогічна освіта.

Домашні завдання вдома – чого батькам треба уникати

Якщо ваша дитина все ж таки після школи прямує додому і вам треба готувати з нею домашнє завдання, пам’ятайте золоте правило – досконалості немає меж. Часто батьки не зупиняються лише на домашньому завданні, їм хочеться, щоб діти були розумними, розвиненими, словом, хочеться дати все. Мами скуповують усі можливі збірники завдань і навчають дітей без упину. У такої поведінки є зворотній бік: дитина, яка знає надто багато, починає на уроках нудьгувати і займатися іншими справами. А той, хто завжди готовий до планових контрольних, перед неочікуваною перевіркою знань розгублюється, лякається і навіть починає списувати чи робити шпаргалки.

Окремої уваги заслуговують першокласники і їхні батьки. У боротьбі за гарний почерк багато матусь і татусів змушують дитину по кілька разів переписувати вправи, навіть якщо дитина протестує. Як наслідок, якість її робіт погіршується, а мама починає ненавидіти предмет «письмо». Таким батькам варто уважно поспостерігати за своєю дитиною. Можливо, криві палички – це не халтура, може, дитина і справді не може написати рівно. Якщо так, то замість переписування завдань, з учнем краще поробити вправи на розвиток дрібної моторики. Вони дадуть більше результату, аніж криво списані сторінки зошита.

Якщо в дитини проблеми з читанням, примушувати також не варто. За даними психологів, на читання у першому класі треба відводити 8-10 хвилин, у другому класі – 10-15. Спершу можна самому читати дитині, а потім просити її повторити. Або ж читати із учнем по черзі – по реченню.

Освіта – це важливий обов’язок дитини. Школяра, але не робота! Не заохочуйте школяра грішми за гарні оцінки. І пам’ятайте : всі – і дорослі і, тим паче, діти, – мають право на помилку. Відмінниками не народжуються, ними стають.