Закон України «Про повну загальну середню освіту» потребує змін

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект від 7.07.2020 р. № 3808 «Про внесення змін до Закону України «Про повну загальну середню освіту» (щодо узгодження окремих положень законодавства).

Автори законопроекту (народні депутати Р.М. Павленко, М.Л. Бондар та інші) в обґрунтування необхідності прийняття Закону пояснюють, що 16.01.2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про повну загальну середню освіту», яким було продовжено освітню реформу в державі. Проте, при прийняття Закону не вдалося уникнути деяких істотних неузгодженостей із нормами законодавства України та появи положень, що мають ознаки неконституційних, на що дедалі частіше вказують представники педагогічної громадськості, органи місцевого самоврядування та інші суб’єкти навчального процесу.

Зокрема, статтею 6 Закону «гарантується безоплатність здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя». Наведена редакція щодо уточнення «один раз протягом життя» у пропонованому контексті не узгоджується з нормами частини третьої статті 53 Конституції України та не враховує правової позиції Конституційного Суду України, наведеної в його Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2004 від 4 березня 2004 року: «доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права».

Законодавчі новації щодо створення корпоративних закладів загальної середньої освіти суперечать положенням Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України.

Законопроектом також наголошується, що положення абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону, якими передбачено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, не відповідають приписам статей 24 і 43 Конституції України, оскільки мають дискримінаційний характер стосовно осіб, які досягли пенсійного віку, та обмежує їх право на працю.

Така норма суперечить вимогам статті 23 Кодексу законів про працю України, якою встановлено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Автори законопроекту вказують також на неконституційність положень пп. 1, 2 п. 3 р. Х Закону, якими встановлено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти та педагогічними працівниками таких закладів, яким виплачується пенсія за віком, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (підстави, передбачені іншими законами).

Саме по собі прийняття закону не вважається правовою підставою для припинення безстрокового трудового договору з працівником – наведені норми Закону є дискримінаційними.