Цьогоріч державне замовлення для закладів вищої освіти на 11% більше, ніж минулого року

В інтерв’ю Mind.ua т.в.о. Міністра освіти і науки України Сергій Шкарлет розповів, що частка бюджетників у закладах вищої освіти залежить від самих ЗВО: це може бути 30:70%, 40:60% чи 50:50% (відповідно бюджетників і контрактників). У середньому по ЗВО – 55:45%.

Цього року державне замовлення на 11% більше, ніж 2019 року.

«Вартість навчання у закладах вищої освіти залежить від навчального плану й обсягу освітньої програми, наповнення викладачів: числа кандидатів, докторів наук, доцентів, професорів чи звичайних викладачів, що читають предмети, кількості лекційних і практичних занять, кількості студентів у ЗВО», – зазначив Сергій Шкарлет.

Також він повідомив, що постановою КМУ від 3 березня 2020 року №191 визначається вартість підготовки фахівців, які навчаються у закладах вищої освіти державної та комунальної форм власності за окремими спеціальностями (31 із 121), за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб, – так звана індикативна собівартість.

«У 2020 році мінімальний розмір плати за навчання для студентів 1 курсу контрактної форми за цими (31) спеціальностями становить 60% цієї собівартості. У разі якщо 60% індикативної собівартості є меншими за три середньомісячні заробітні плати штатних працівників у межах області розташування ЗВО, то вартість навчання дорівнюватиме цим трьом середньомісячним заробітним платам. На наступний рік планується вже 70% індикативної собівартості незалежно від навчального плану й наповнення освітньої програми», – повідомив Сергій Шкарлет.

Т.в.о. Міністра звернув увагу на те, що наразі поширеною серед закладів вищої освіти є практика демпінгу – заниження плати, що зумовлене прагненням університетів в умовах конкуренції на ринку освітніх послуг залучити якомога більше здобувачів освіти для навчання за контрактом. Відтак істотна частина фактично понесених витрат на надання освітньої послуги не покривається платою, передбаченою договорами. Такі деформації у встановленні плати за навчання є можливими через те, що заклади освіти паралельно отримують фінансування з державного (місцевих) бюджету. Збереження цієї ситуації в умовах розширення фінансової автономії закладів вищої освіти створює ризики перекладання частини витрат, що мають покриватися здобувачами освіти згідно з договорами, на бюджет.

Як розповів Сергій Шкарлет, запровадження індикативної собівартості застосовується лише для 31 зі 121 спеціальності, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, тобто лише ¼ від всіх спеціальностей, за якими здійснюється підготовка в закладах вищої освіти, на решту спеціальностей порядок не поширюється.

«Завдяки запровадженню індикативної собівартості університети матимуть достатньо фінансового ресурсу для забезпечення якісного освітнього процесу. Індикативна собівартість стимулюватиме економічно раціональну поведінку закладів вищої освіти та матиме позитивний вплив на якість освітніх послуг, що вони надають, і як наслідок – сприятиме конкурентоспроможності закладів вищої освіти на міжнародному ринку освітніх послуг та підвищенню якості вищої освіти», - зазначив т.в.о. Міністра.