Відбувся круглий стіл на тему “Законопроекти про вищу освіту: висновки громадськості”

18 лютого в інформаційній агенції “Українські новини” відбувся круглий стіл на тему “Законопроекти про вищу освіту: висновки громадськості”. Центр дослідження суспільства виступив одним зі співорганізаторів заходу.

Громадські експерти погодились, що реформа вищої освіти давно на часі. Промовці дійшли згоди щодо необхідності забезпечення децентралізації та фінансової прозорісті у галузі вищої освіти. На думку аналітиків, два альтернативні законопроекти (підготовлені опозицією та групою Згуровського) більшою мірою виконують завдання реформування вищої освіти.

На думку Голови правління Центру дослідження суспільства Інни Совсун, “проект опозиції та проект групи Згуровського пропонують зробити контроль за якістю освіти та визначення її змісту незалежними від міністерства. Також вони пропонують прозоріші умови фінансування вищих навчальних закладів, зокрема у сфері фінансування навчання за державний кошт, а також чіткі правила визначення конкурсу. Натомість проект депутатів Ківалова, Калєтніка і Сороки не оговорює механізми державного замовлення, збільшує вагу вступних екзаменів та дозволяє приймати на платну форму навчання фактично за будь-якими правилами, які встановлять ВНЗ. У той час як норми проекту Ківалова, Калєтніка і Сороки очевидно не відповідають принципам якісної, доступної та демократично керованої освіти, згадані норми законів опозиції та групи також викликають деякі перестороги. Експерти Центру дослідження суспільства переконані, що проведення масштабних змін у питанні фінансування освіти (зокрема, впровадження принципу «гроші слідують за студентом») потребують детальнішого експертного аналізу, вивчення міжнародного досвіду у цій сфері та проведення пілотних проектів, подібно до того, як відбувалось впровадження зовнішнього незалежного оцінювання.”

Інна Совсун також звернула увагу на те, що в проекті опозиції прописане зменшення аудиторного навантаження на викладачів, чим створюються можливості для наукової діяльності та повернення науки в університети. Привернення уваги до проблем викладачів, на переконання Совсун, є критично важливим, адже жодні реформи не гарантуватимуть високої якості освіти, якщо викладачі далі змушені будуть повністю концентруватись тільки на начитці лекцій і семінарів і не матимуть можливості провадити дослідження. Експертка наголосила, що прийняття нового проекту закону про вищу освіту — тільки перший крок на шляху реформування галузі. Важливо також пам'ятати, що подальші зміни потребуватимуть збільшення фінансування вищої освіти та демократизації всередині самих університетів, що не є можливим без активного залучення викладачів та студентів.

Голова комітету з питань вищої освіти і науки Верховної Ради України Лілія Гриневич заявила: “Три зареєстровані законопроекти пропонують два різні шляхи розвитку вищої освіти. Один шлях, визначений у Законопроекті № 1187 від Партії регіонів, спрямований на ручне керування вишами з боку міністерства, згортання ЗНО та консервування всіх проблем системи. Другий шлях визначений у альтернативних проектах, що утверджують автономію університетів, сприяють прозорій конкуренції між ними, а отже, зростанню якості вищої освіти. Від того, який з шляхів ми тепер оберемо, залежатиме майбутнє не тільки освіти, а й країни в цілому."

Наразі ж процес обговорення законопреокту - далекий від норм демократичної дискусії. Так, Гриневич повідомила, що зараз в Комітет з освіти і науки Верховної Ради надходять "листи підтримки від ректорського корпусу на користь провладного законопроекту". У Верховній Раді стало традицією порушення регламенту і винесення законопроектів на голосування без відповідного рішення профільних комітетів. До того ж, немає реакції керівництва парламенту на вимоги забезпечення індивідуального голосування. В таких умовах лише суспільний тиск та інформування про відповідальність за наслідки невиваженого рішення щодо цих законопроектів забезпечать можливість прогресивних реформ у сфері вищої освіти. Лише широкою дискусією ми можемо привернути увагу депутатів до відповідальності, яку вони несуть, обираючи той чи інший шлях. Тому напередодні парламентських слухань важливі сигнали від усіх зацікавлених сторін – адже закон про вищу освіту не є лише справою ректорів, Міністерства освіти, викладачів та студентів. Він також стосується і роботодавців, і громадянського суспільства, і всіх громадян, які завтра матимуть справу з випусниками ВНЗ”.

Директор Центру тестових технологій та змісту освіти Ігор Лікарчук висловив переконання, що “українська система вищої освіти за двадцять років незалежності так і не змогла вписатися у європейський освітній простір. Найбільш суттєвим гальмом на цьому шляху є архаїчна, максимально централізована система управління, відсутність будь-яких механізмів забезпечення якості освіти, що породжує безвідповідальність усіх її суб᾽єктів, та радянська система економічних відносин усередині системи. Тож щоб у вищій освіті відбулися реформи, а не частковий тюнінг застарілої та консервативної системи, необхідно вжити радикальних дій хоча б у цих трьох сферах. Найбільш реальні шляхи для вирішення зазначених проблем пропонує законопроект, який підготовлений опозицією (1187-1). Насамперед тому, що він укладався не стільки представниками університетської спільноти, скільки експертами, юристами, споживачами освітніх послуг. Шляхи, які можуть частково вирішити зазначені вище проблеми, пропонує законопроект, підготовлений групою М.З.Згуровського (1187-2). Але очевидно, що ряд із них, зокрема автономія університетів, функціонування незалежної системи оцінювання якості освіти, засадничі принципи економічного механізму, визначалися під сильним впливом органів державної влади та працівників вищих навчальних закладів, які лобіювали копоративні інтереси. Законопроект, внесений народними депутатами І. Калетником, М. Сорокою та С. Ківаловим (1187), відображає лише інтереси номенклатурного ректорського лоббі та Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України.”

Ігор Лікарчук підсумував: “Тому немає сумніву, що задля успішного розвитку системи вищої освіти України, її адаптації в європейський освітній простір, необхідно зробити все, щоб у першому читанні був прийнятий законопроект 1187-1 або 1187-2. Якщо це відбудеться, то обом робочим групам необхідно разом готувати узгоджену редакцію законопроекту та подавати її для остаточного розгляду Верховній Раді.”

Директорка фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна згадала кілька проведених Фондом досіджень у сфері освіти, які показали, “що рівень корупції у цій сфер достатньо високий. Коли студенти платять за заліки, дипломи, очевидно, що освіта не є якісною. Згідно з проведеними дослідженням впровадження елементів Болонського процесу в Україні, наші студенти не обізнані з можливостями, які надає їм долученя до Європейського освітнього простору, та, відповідно, не можуть ними користуватися”. На думку І. Бекешкіної, впровадження зовнішнього незалежного оцінювання є єдиною успішною реформою, яка водночас має позитивну оцінку в суспільстві, особливо серед тих, хто був безпосередньо причетний до неї - тобто батьків, учнів, вчителів.

Социолог переконана, що впроваджуючи вступні іспити поруч зі ЗНО, автори законопроекту більшості хочуть повернути корупцію в систему вищої освіти, тому суспільство має бити на сполох, адже цим самим забирають можливості навчатись у вищих навчальних закладах.

І. Бекешкіна запропонувала поширити систему зовнішнього незалежного оцінювання на інші ланки освіти, тобто оцінювати незалежним тестуванням випускників на виході, що допоможе вирішити проблеми якості освіти. Це допоможе знизити рівень корупції, позитивно вплине на якість освіти, дасть змогу ефективно відсіяти нежиттєздатні ВНЗ. Тоді як законопроект Ківалова-Калєтніка-Сороки відкидає усі досягнення від впровадження ЗНО, повертаючи вступні іспити та пов’язану з ними корупцію і кумівство.

Голова правління Центру освітнього моніторингу Павло Полянський нагадав, що Президент неодноразово наголошував, що саме підготовка прийнятного для суспільства, який створив би передумови для подолання стагнаціі в українській вищій освіті, підґрунтя для її органічного включення в загальноєвропейський освітній процес, нового закону про вищу освіту стане лакмусовим папірцем для оцінки діяльності Дмитра Табачника на посаді міністра. Павло Полянський зробив висновок: “Нині вже очевидно, що все, що тільки можна було провалити у цій справі, провалено. Брутальні відгуки щодо законопроекту, розробленого Об'єднаною Опозицією, крутійство щодо напрацювань робочої групи академіка Михайла Згуровського і, нарешті, реєстрація реакційного за своєю суттю законопроекту Калєтніка - Ківалова - Сороки на тлі студентських протестів і критики експертів - таким є фінал апаратноі законотворчості.”

Павло Полянський окреслив три можливих шляхи розвитку ситуації: “Перший: парламентська більшість, не переймаючись тим, що за якістю законопроект Калєтніка-Ківалова-Сороки є безнадійним аутсайдером, протисне його, щоб довести свою зверхність. Другий: за умови особитого голосування у частини депутатів більшості здоровий глузд візьме гору над фракційними симпатіями й за рейтинговим голосуванням у першому читанні буде прийнятий опозиційний проект або ж проект групи Згуровського, відомий як "законопроект Балоги". Третій: жоден із законопроектів не набере потрібноі кількості голосів й криза ще більше поглибиться. Перший і третій сценаріі є песимістичними, другий же вселяє надію. Те, що групи Лілії Гриневич і Михайла Згуровського ведуть толератний діалог і не займаються взаємним побюрюванням, є добрим сигналом і для експертного середовища, і для активного студентства. Маємо бути свідомі того, що саме студентські й молодіжні вуличні протестні акціі, а не позиція експертного середовища, дотепер залишаються головним застереженням проти знищення ЗНО та нав'язування закону, що перепиняє доступ до вищої освіти талановитій молоді й обмежує академічні свободи та університетську автономію.”

На думку президента Міжнародного фонду досліджень освітньої політики Тараса Фінікова, «не є важливим, як скоро приймуть Закон про вищу освіту, критично важливо – наскільки добре він виглядатиме». На його думку, оцінюючи законопроекти, потрібно врахувати кілька критеріїв. Перший з них - наскільки прийнятий закон буде адекватним сучасним потребам вищої освіти. Другий - наскільки він врахує інтереси всіх учасників навчального і наукового процесу у вищій школі. Нарешті, які відповіді він може запропонуватиі на низку проблем, що заважають розвитку освітньої системи – наприклад, намірну централізацію і відсутність реальної автономії, низьку якість освіти. Однак, на думку експерта, важливо також розуміти, що «система вищої освіти є несприятливою до інновацій, оскільки немає взаємодії між освітою, наукою, бізнесом і владою. Всі вказані системи державного фінансування є консервативними і неефективнимию, а особливо це стосується механізму держзамовлення.”

Фініков заявив, що важливою характеристикою законопроекту є те, за допомогою якої технології він розроблявся. Наприклад, законопроект, поданий В. Балогою, створювався групою, до роботи в якій були запрошені усі бажаючі, на принципах максимальної прозорсті та публічності. В усіх етапах розробки законопроекту брали участь студенти і аспіранти, що є безпрецедентним для України. Кожен етап фіксувався письмово і оприлюднювався в інтернеті, щоб отримати відгук.

Насамперед потрібно забезпечити якість освіти, покращити здатність до працевлаштування, забезпечити мобільність як засіб до кращого навчання. Висновок експерта: законопроект під керівництвом Згуровського має необхідні критерії, щоб бути прийнятим в першому читанні. Проте деякі пункти законопроекту опозиції також можуть бути використані для покращеня майбутнього закону про вищу освіту.

Володимир Ковтунець, експерт Програми сприяння зовнышньому тестуванню в України зауважив, що академічна автономія і академічна мобільність не можливі без фінансової автономії, а вони в свою чергу неможливі без оперативного розпорядження власністю. Ректори зараз не хочуть цього, бо це означає фінансову відповідальність і неможливість спиратися на міністерство. Але відсутність права власності та можливості розпоряджатися результатами науково-дослідної роботи знищують зацікавленість ВНЗ у проведенні цієї роботи. Таким чином, прописані у законопроекті опозиції норми, що дають університетам фінансову автономію, водночас створять умови для розвитку науки.

На заході також були присутні представники студентських самоврядних, громадських та профспілкових організацій, котрі заявили про неприпустимість прийняття законопроекту Ківалова-Калєтніка-Сороки, норми якого суперечать інтересам студентів.