Тлумачний словник ЗНО

Альтернативне оцінювання – тип оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів/студентів методом, що є альтернативним до традиційного.

Аналіз тестових завдань ЗНО – метод, що дає можливість визначити якість тестових завдань та їх внесок у мету педагогічного оцінювання, якої має досягнути тест. При аналізі спираються на статистичні показники результатів виконання тестових завдань, зокрема на їх складність і дискримінаційну здатність.

Апеляція – оскарження результатів тестування ЗНО, оформлене як письмова заява особливого зразка на адресу апеляційної комісії.

Апробація тесту – пробне педагогічне тестування на певній вибірці учнів/ студентів, яке проводять перед контрольним (сертифікаційним) тестуванням для усунення неточностей у завданнях, оцінки складності тесту та його окремих частин ЗНО.

Аудиторія тестування - кімната в пункті тестування, де проводиться тестування учасників зовнішнього оцінювання.

Аудиторний пакет з тестовими матеріалами – вміщені до сек’юр-пака конфіденційні матеріали, необхідні для проведення зовнішнього оцінювання ЗНО в аудиторії тестування.

Громадські спостерігачі – представники громадських організацій, засобів масової інформації, навчальних закладів, батьківських комітетів, піклувальних рад, які зареєструвалися в Українському, регіональних центрах оцінювання якості освіти в порядку, встановленому Українським центром оцінювання якості освіти. Громадські спостерігачі здійснюють громадський контроль за процедурою зовнішнього незалежного оцінювання.

Завдання з однією правильною відповіддю – тестове завдання, яке має кілька варіантів відповідей, із яких тестований має вибирати одну правильну. Складається з основи та кількох альтернатив (варіантів відповідей).

Завдання на встановлення відповідності – тестове завдання на вибір відповіді, що складається з основи та низки альтернатив – варіантів відповідей – розміщених у дві колонки. Одна колонка (ліворуч) це перелік вихідних умов (слів, словосполучень, речень, дат, формул, термінів, тощо), до яких тестований має відшукати відповідну відповідь у другій колонці (праворуч), яку називають списком відповідей. Тестований має порівняти матеріал лівої і правої колонок і утворити правильні логічні пари.

Завдання на встановлення правильної послідовності – тестове завдання ЗНО, у якому тестований має встановити правильну послідовність елементів, дій, подій, операцій тощо.

Завдання на надання відповіді – тестові завдання без указаних можливих варіантів відповідей. Вимагають від тестованого самостійно сформулювати правильну відповідь на поставлене запитання та відповідною її оформити (записати одним словом, цифрою, буквою, словосполученням або підготувати розгорнуту відповідь на кілька сторінок).

До завдань на надання відповіді належать:

• Завдання з короткою відповіддю.
• Завдання з розгорнутою відповіддю.

Завдання об’єктивне – завдання, яке можна оцінити без того, щоб експерт висловлював власне судження щодо якості відповіді. До таких завдань належить: завдання з вибором однієї або кількох правильних відповідей, завдання на встановлення відповідності, завдання на встановлення правильної послідовності.

Задача – це розрахункове, розрахунково-аналітичне або ситуаційне письмове завдання.

Зошит тестовий – друкований текст у якому містяться всі формулювання завдань, призначені для виконання одним учасником тестування. Усі відповіді до завдань тестований записує в тестовому зошиті.

Комплект тестовий – зошит, у якому містяться всі завдання, призначені для одного учасника тестування, і бланк (бланки) відповідей. За наявності тестового комплекта тестовий зошит можна використовувати як чернетку, його не перевіряють і не оцінюють. Якщо тест складається із завдань на вибір відповіді й на надання відповіді, тестованому пропонують два бланки відповідей (№1 і №2). У бланку №1 тестований певними символами позначає правильні значення відповіді , його перевіряють за допомогою спеціальної комп’ютерної програми, у бланку №2 тестований виконує завдання на надання відповіді, які перевіряють експерти.

Критерій – показник, з яким порівнюють результати тестування для визначення валідності тесту ЗНО.

Критерії – набір кількісних і якісних характеристик, які використовують для винесення судження щодо якості виконання завдання.

Обсяг тесту – кількість завдань, із яких складається тест.

Оцінювання – формалізований або експертний процес визначення рівня навчальних досягнень учнів/студентів, який завершається виставленням балів. Результати оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учнів/студентів виражаються в оцінці, яку ставлять відповідно до розроблених критеріїв. Воно має бути справедливим і надавати важливу і надійну інформацію про результати навчання. Оцінювання має встановити рівень досягнення учнями/студентами запланованих результатів навчання.

Персонал пункту тестування ЗНО - для організації роботи пункту тестування відповідними регіональними центрами оцінювання якості освіти здійснюється добір персоналу з числа педагогічних, науково-педагогічних працівників, які пройшли навчання та сертифікацію відповідно до порядку, встановленого Українським центром оцінювання якості освіти.

Роботу пункту тестування забезпечують:

• відповідальний за пункт тестування - організовує роботу пункту тестування відповідно до нормативних актів про зовнішнє оцінювання;
• помічник відповідального за пункт тестування - організовує роботу пункту тестування відповідно до нормативних актів про зовнішнє оцінювання;
• старші інструктори та інструктори - проводять процедуру тестування в аудиторіях тестування;
• чергові пункту тестування - здійснюють пропуск у пункт тестування ЗНО, здійснюють чергування під час процедури тестування.

Помилка – результат хибних висновків і суджень, типове відхилення від норм і правил. Помилка відображає певну стадію засвоєння матеріалу.

Пробне тестування – попереднє тестування, що проводиться перед сертифікаційним з метою ознайомлення учасників ЗНО з процедурою та орієнтовним змістом завдань зовнішнього тестування.

Проведення тестування – алгоритм виконання послідовних дій під час тестування ЗНО. Процедура проведення описується в детальних інструкціях. У них повно і послідовно описується процедура тестування, її тривалість, санітарні умови, характеристики приміщень, права та обов’язки учасників тестування та детальні інструкції для персоналу пункту тестування.

Пункт тестування – навчальний заклад, у приміщеннях якого проводиться тестування учасників зовнішнього оцінювання ЗНО.

Сертифікат Українського центру оцінювання якості освіти – іменний документ, який засвідчує проходження зовнішнього незалежного оцінювання ЗНО.

Суб’єкти адміністрування зовнішнього оцінювання: Міністерство освіти і науки України; Український центр оцінювання якості освіти; Вінницький, Дніпропетровський, Донецький, Івано-Франківський, Київський, Львівський, Одеський, Сімферопольський, Харківський регіональні центри оцінювання якості освіти.

Субтест – група завдань у тесті з чітко вираженими спільними характеристиками і функцією. Зазвичай за кожен субтест ставлять окрему оцінку, що вказує експерту на профіль виконання.

Тест – сукупність запитань, які переважно вимагають однозначної відповіді, укладений за певними правилами та процедурами, передбачає попередню експериментальну перевірку й відповідає таким характеристикам ефективності, як валідність і надійність. У педагогіці тестом називають специфічну уніфіковану форму контролю знань і навичок.

Тестологія – наука про створення і використання тестів.

Учасник тестування – особа, яка зареєструвалася для проходження зовнішнього оцінювання - ЗНО в порядку та терміни, визначені Міністерством освіти і науки України.

Форма завдання – різновид тестових завдань певної формальної структури, спосіб організації, упорядкування та існування змісту тесту. Завдання, які використовують у тестах на перевірку успішності, мають такі форми: завдання з вибором однієї або кількох правильних відповідей; завдання на встановлення відповідності, завдання на встановлення правильної послідовності, відкриті завдання з короткою відповіддю, відкриті завдання з розгорнутою відповідд

Згiдно матерiалiв сайту УЦОЯО www.testportal.gov.ua.